Гендерний дескримінація, або Де в дитсадку ховається сексизм

---

Вихователі можуть навʼязувати вихованцям стереотипи за ознакою статі, навіть не усвідомлюючи цього. Марковані за ознакою статі іграшки та одяг, визначені соціальні ролі, сексистські вислови — усе це негативно впливає на дітей. Вони це засвоюють, а потім відтворюють. Основний метод боротьби з виявами гендерної дискримінації — обізнаність.

Пропонуємо пошукати сексизм у дошкільному закладі та пояснити, як запобігати його проявам.

Сексизм — будь-яка дія, жест, зображення, усна чи письмова мова, практика чи поведінка, які базуються на ідеї, що людина чи група людей є менш повноцінними через їхню стать*. Він завдає прикрощів, хоч і різною мірою, усім учасниками освітнього процесу — педагогам, батькам і дітям. Як саме — ось це спробуємо з’ясувати.

* Це визначення пропонує Комітет Міністрів Ради Європи в Рекомендації CM/Rec (2019)1 щодо запобігання сексизму та боротьби з ним. Її Комітет міністрів ухвалив 27 березня 2019 року.

У взаємодії учасників освітнього процесу

Педагоги. У Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року** вказано, що «дані статистики та досліджень засвідчують значну фемінізацію сфери освіти (представленість жінок становить приблизно 78,3%), проте кількість жінок і чоловіків відрізняється на різних ланках освітньої ієрархії та на різних рівнях освіти». Так-от, у закладах дошкільної освіти жінки становлять 98,3% педагогічних працівників. Це, так би мовити, непряма дискримінація: прямо ж ніхто не забороняє чоловікам вступати до педагогічних ЗВО на спеціальність «Дошкільна освіта», а потім іти працювати в дитсадок. Але тут є два підводні камені: суспільне ставлення й очікування («не чоловіча це справа з дітьми няньчитися», «як же це мужик таку професію обирає»), та економічний чинник («чоловік на таку зарплату не зможе утримувати сім’ю»), який знову ж таки заснований на стереотипному уявленні про роль чоловіка.

** Стратегію схвалено розпорядженням КМУ від 20.12.2022 № 1163-р.

Чоловіка вихователя, а точніше помічника вихователя, можна побачити лише в книжці Марини Макущенко «Дракон у дитсадку», де художній герой, нянь Артем, очевидно, і покликаний не формувати в дітей стереотипне уявлення про гендерний розподіл праці.

Батьки. Чоловіків, що є батьками вихованців закладів дошкільної освіти, зазвичай менше додають у чат групи в месенджері. Вважається, що дитиною і її відвідуванням садка займається мама. І тоді виходить, що багато з батьків виключені із садочківського життя дитини: вони не знають, чим там їх дитина займалась, що вона їла, не бачить її фотографій і, зрештою, бувають не поінформовані, що сьогодні, відводячи дочку чи сина до садка, вони мали б принести вишиванку на свято…

Діти. Головними, так би мовити, гравцями в цій історії є діти. Саме вони найбільше потерпають від сексизму, адже в дискримінаційному середовищі в них формують сексистські установки, які в подальшому впливатимуть на сприйняття себе і свого місця в суспільстві та сім’ї, вибір професії, формування стосунків.

У мовленні педагогів

Із самим освітнім середовищем, якщо говорити про його матеріально-технічне облаштування, у сучасних дитсадках усе гаразд. Та не завжди гаразд з організацією взаємодії з ним, зокрема через висловлювання й зауваження вихователів. Сексизм прихований у мовленні, і саме через нього він транслюється. Розгляньмо типові ситуації, де в дитсадку зазвичай можна почути сексистські фрази.

Ситуація 1: одяг

Розпочався опалювальний сезон, і вихователька пише батькам, щоб принесли в групу змінний одяг: «Шановні батьки, у групі жарко, принесіть, будь ласка, дівчаткам спіднички, хлопчикам — шорти». Але ж одяг має бути: а) зручним для дитини, б) відповідати температурному режиму групи. Спрямовуйте вихователів на таке інформування батьків.

Також, коли діти вивчають одяг і розмальовують предмети гардеробу (клеять, добирають зображення на картках чи вдягають ляльок тощо), не варто клеймувати відповідь дитини як «неправильну», якщо вона вирішила зафарбувати суконьку не в рожевий колір або підбере ляльці на літню прогулянку не сарафан, а футболку й шорти.

Ситуація 2: ігри

У навчально-методичних матеріалах уже намагаються дотримуватися принципів гендерної рівності і, скажімо, на плакатах для вивчення професій зображують рівномірно й нестереотипно представників обох статей. Але в ситуації гри у вихователів можуть таки проскочити словечка, що скеровуватимуть дитину до «правильного» вибору. Поясніть їм, що не варто обмежувати дітей: хоче хлопчик приміряти на себе роль стюарда — будь ласка; грається дівчинка в касці й жилеті в будівельницю — чудово.

Хай вихователі залучають дітей і до спільних ігор: вивчаючи страви та процеси приготування їжі, діти всі разом, у фартушках і кухарських ковпаках, можуть поліпити з тіста вареники, погратися качалками й каструльками.

У пісочниці дівчинці можна гратися екскаватором і взяти синю лопатку, а хлопчик може погратися рожевим відерцем, пекти тістечка й варити кашу — і світ стоятиме далі, чесне слово.

Ситуація 3: вживання їжі

Заохочувати дітей їсти вихователі теж мають правильно. Неприпустимі висловлювання стосовно дів­чинки: «Як же ти чоловікові готуватимеш, якщо сама не куштуєш?», «Їж, а то будеш така худесенька, що заміж ніхто не візьме». Не варто казати хлопчикові: «Ти ж мужчина, маєш бути сильним, молоток тримати, їж м’ясо, їж».

Ситуація 4: самовираження

Якщо хлопчик плаче, то з високою імовірністю може почути від вихователя: «Ану витри сльози, ти ж хлопець», «Андрію, чому ти плачеш? Ти що, дівчинка?». Якщо дівчинка швидше, ніж зазвичай, побігла, голосніше крикнула, то їй найімовірніше скажуть: «Ти ж дівчинка». А як ще й здачі дасть хлопчику, який видирає в неї іграшку, то все, це вже повний провал дівчачої ролі.

Битися дитині не тому не можна, що вона дівчинка, а тому, що треба вчитися домовлятися. Ось яким має бути основний меседж від вихователів до дітей. Бо виходить, що дівчинка або має чекати, що їй поступляться (сильний поступиться їй, слабшій), або що має прийти хтось інший (вихователька, інший хлопчик, тобто хтось сильніший) і її захистити.

Захищати себе й відстоювати свої інтереси може не лише хлопчик, а проявляти емоції «дозволено» суспільством не лише дівчинці. «Ти ж дівчинка», «Ти ж хлопець» — це підступні вислови, які заважають дітям бути собою, бути справжніми. Хай вони не лунають у вашому закладі.

Отже, у закладі дошкільної освіти варто дотримуватися особистісно орієнтованого підходу у вихованні, а не статево-рольового. Відповідно до Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти цьому посприяють:

• заохочення хлопців і дівчат до спільної господарсько-побутової праці, спільних занять / ігор, спільного користування ігровим / навчальним інвентарем;
• доступ дітей до обладнання з урахуванням їхніх інтересів, без закріплення за статевою ознакою та із забезпеченням однакових можливостей у доступі до різних іграшок, спортивного інвентарю тощо.

Сексизм ховається в наших головах — у стереотипному мисленні, а відтак і в мовленні. Стереотипи варто переосмислювати, а не автоматично відтворювати. Іноді перегляд старих та узвичаєних фраз і моделей поведінки приносить позитивний результат, дає змогу рухатися вперед і змінити їх на ефективніші й продуктивніші моделі. А рух освіти в напрямку формування недискримінаційного освітнього середовища якраз і є для цього слушним часом.