Методи та прийоми підтримки особистісного здоров’я дошкільників

---

Особистісне здоров’я — важлива складова гармонійної особистості. Адже воно дає змогу дитині поступово стати самодостатньою та навчитися успішно роз­в’я­зу­вати доступні віку життєві завдання. У статті розповідаємо, як зміцнювати особистісне здоров’я дошкільників та які методи для цього використовувати.

У дошкільному віці в дитини формуються основи особистісного здоров’я. Значною мірою на цей процес впливають батьки та педагоги, які мають створити сприятливі умови для самовизначення дитини, її самореалізації, саморозвитку та самозбереження. Також у пригоді дорослим стануть різні форми, методи, прийоми та засоби освітньої взаємодії з дошкільниками, спрямовані на зміцнення їхнього особистісного здоров’я.

Розглянемо деякі з них:

• бесіди філософського змісту;
• вправи та ігри;
• творчі завдання;
• правила поведінки;
• спеціально організовані форми роботи;
• моделювання ситуацій вибору;
• присвоєння знаку якості;
• складання оповідань із власного досвіду.

Бесіди філософського змісту

Для того щоб формувати в дітей основи особистісного здоров’я, проводьте разом зі старшими дошкільниками бесіди філософського змісту. Такі бесіди доцільно проводити як з групою дітей, так і індивідуально. Тематика та зміст бесід має відповідати віку дітей, їхньому життєвому досвіду та індивідуальним особливостям розвитку. Відповіді та розмірковування дітей бажано фіксувати: занотовувати або записувати на диктофон. Відтак через деякий час пропонувати дітям прослухати відповіді та повторно їх обговорити.

Орієнтовна тематика бесід:

• Що таке відповідальне рішення?
• Як правильно орієнтуватись у нових життєвих умовах?
• Кому легше жити — самостійному чи залежному?
• Чим корисний та небезпечний ризик?
• Прийнятні та неприйнятні способи розв’язання конфлікту.
• Що таке совість/гідність інавіщо вона потрібна?
• Чого навчають помилки?
• Справжнє та уявне в житті людини.
• Скільки коштує доброта?
• Чим ми можемо пишатися, а за що може бути соромно?
• Які способи самодопомоги існують і як їх використовувати?
• Наші плани та мрії.
• Що в житті залежить від нас, що не залежить?

Вправи та ігри

Одне з головних завдань педагогів — м’яко скеровувати розвиток дітей, щоб зміцнювати їхнє особистісне здоров’я. Для цього в пригоді стануть методи педагогічного впливу, які дають змогу дітям попрактикуватися робити правильний вибір, підтримувати себе, відстоювати власні інтереси тощо.

Для того щоб діти попрактикувалися добирати та озвучувати слова схвалення й підтримки, організуйте вправу «Обмін компліментами». Під час цієї вправи діти мають стати кружка й по черзі знаходити та озвучувати добрі слова. Ці слова діти адресують собі та іншім дітям. Педагог має стежити, щоб жодна дитина не залишилась без компліментів. Вправу слід повторити кілька разів, пропонуючи дітям урізноманітнювати компліменти. У такий спосіб кожна дитина отримає свою порцію компліментів. У кінці вправи поясніть дітям, що в кожного з нас є не лише недоліки, а й чесноти. Їх важливо розгледіти, визнати й позитивно оцінити.

Окрему увагу приділіть вправам на релаксацію. Чергування сильного напруження й швидкого розслаблення основних м’язових груп тіла, використання глибокого або ритмічного дихання, дихання із затримкою лежать в основі більшості візуально-кінестетичних технік. Намагайтеся зробити так, щоб усі діти виконували релаксаційні вправи одночасно.

Запропонуйте дітям: зобразити за допомогою рухів та міміки зайчика, який злякався, а потім розсміявся — чергування напруги й розслаблення; стати кружка, взятися за руки та «надувати» поступово спільну кулю, поки вона не «лусне»; уявити, що в них у лівій руці лимон, з якого вони витискають сік; відчувши напруження, діти мають кинути уявний лимон у відерце й повторити ті самі дії іншою рукою.

Значний педагогічний вплив на зміцнення особистісного здо­ров’я дитини має ігрова діяльність. Наприклад, щоб діти повправлялися диференціювати різні емоційні настрої та стани, визначати їх вплив на оточення, проведіть гру «Злість і доброта». Запропонуйте дітям стати кружка, щоб вони мали змогу бачити одне одного. Відтак попросіть відобразити злий вираз обличчя. Також попросіть дітей продемонструвати відповідний емоційний стан за допомогою пози, жестів. Кожну продемонстровану емоцію обговоріть з дітьми, наприклад: «Подивіться на вирази сердитих облич одне одного. На поставу злої людини. Що стало з вашими очима? Бровами? З руками та ногами? Що відчуває той, з ким ви в такому стані збираєтеся спілкуватись? Чи подобаєтеся ви собі такими?». Після обговорення певної емоції, запропонуйте дітям змінити її на протилежну. Наприклад, зобразити доброту. Наостанок узагальніть інформацію щодо проявів доброї та злої людини. Наголосіть, що з доброю людиною приємніше спілкуватися, вона щасливіша за сердиту та невдоволену.

Розвивати в дітей уявлення про поняття «Я» і «Ми» допоможе гра «Мій і наш простір». У центрі спортивної зали або ігрового майданчика викладіть за допомогою довгої мотузки велике коло. Навколо нього розкладіть обручі за кількістю дітей. Відтак запропонуйте дітям стати по одному в центрі обручів — це особисте місце, окремий «будиночок», у якому приємно, затишно й безпечно, хочеться побути наодинці певний час. У ньому можна помріяти, перепочити, пограти чимось. Проте недовго, адже кожний з нас прагне спілкування з іншими. Тому через певний час запропонуйте дітям за допомогою мотузки з’єднати свій «будиночок» з будь-яким іншим або кількома та з великим колом з мотузки — спільним «домом» у центрі. Відтак роздивіться разом з дітьми, як від кожного особистого «будиночка» йдуть доріжки до інших, а від усіх — до одного великого «будинку», де усі живуть дружно. Наприкінці гри підбийте підсумок: «Важливо розуміти, що кожний з нас має право на особистий недоторканний простір і водночас на задоволення бажання жити в мирі й злагоді з іншими».

Для того щоб розвивати в дітей уміння конт­ролювати власні емоції та поведінку в неприємних ситуаціях, проведіть гру «Я та мої емоції». Запропонуйте дошкільникам зобразити типові реакції на різні неприємності, наприклад: «Тебе дражнять», «Друг не запросив до гри», «Нагорода дісталася іншому», «Ти програв», «Тобі не купили бажаного» тощо. Усі діти по черзі пропонують варіанти дій у конкретній стресовій ситуації, які потім обговорюють з усіма іншими. Якщо дитині, яка запропонувала свій варіант, на думку інших, вдалося гідно впоратися з уявною ситуацією, вона одержує фішку з написом «Я впорав­ся(‑лась)», якщо ні — задовольняється фішкою з написом «Не впорався(-лась)». Наприкінці гри усі разом діти з’ясовують, скільки фішок і яких саме в кожного з учасників накопичилось. Тим, кому було важко впоратися із складними ситуаціями, пропонують визначити причини, чому це сталося, та спрогнозувати умови позитивного розв’язання проблем.

Творчі завдання

Для того щоб формувати в дітей уміння самостійно оцінювати власну діяльність, пропонуйте їм творчі завдання. Наприклад, запропонуйте виконати індивідуальне творче завдання, під час якого потрібно оцінити себе та власні вчинки. Зачитайте дітям приклади різних тверджень, що стосуються поведінки в певних ситуаціях та запропонуйте обрати один з чотирьох варіантів відповіді: «завжди», «часто», «зрідка», «ніколи». Відповіді дітей зафіксуйте. Через деякий час повторіть опитування та порівняйте відповіді кожної дитини. Відтак обговоріть з нею зміни. За потреби змінюйте перелік та варіанти відповідей.

Приклади тверджень:

• Хитрую, щоб перемогти.
• Відбираю в товариша іграшку, яка мені потрібна.
• Наполягаю на своєму.
• Підкоряюся командам сильніших за себе.
• Пригощаю солодощами тих, кому симпатизую.
• Співчуваю, коли друг упав або вдарився.
• Серджуся на себе, дратуюся, коли не можу впоратися із зав­данням.
• Допомагаю тим, хто не може впоратися сам.
• Насміхаюся з невдач інших дітей.
• Вихваляюся перед усіма своїм успіхом.

Правила поведінки

Для того щоб формувати в дітей уявлення про гідні вчинки, запропонуйте їм скласти правила гідної поведінки й дотримуватися їх як у закладі дошкільної освіти, так і за його межами. Кожне правило сформулюйте в доступній для дітей формі та доповніть ілюстраціями або піктограмами*. Відтак обговоріть з вихованцями кожне правило, визначте його зміст і значущість. Оформте готові правила як плакат та розмістіть на видному місці. За потреби нагадуйте дітям ці правила та обговорюйте, чи дотримуються вони їх.

Спеціально організовані форми роботи

Систематизувати та розширити уявлення дошкільників про себе, свої емоції, свій внутрішній світ допоможуть спеціально організовані тематичні заняття.

Організуйте для старших дошкільників заняття «Мій внутрішній світ», під час якого поясніть, що на різні події, ситуації, вчинки ми реагуємо по-різному. Це відбувається тому, що наш внутрішній світ у чомусь схожий на інших, а в чомусь істотно відрізняється, є особливим. Запропонуйте дошкільникам схарактеризувати переживання та думки, які найчастіше виникають всередині них; пригадати, як саме кожен з них поводився внаслідок того чи того внутрішнього настрою. У такий спосіб дітям легше буде зрозуміти існування зв’язку їхнього внутрішнього життя та зовнішньої поведінки.

Під час заняття запропонуйте дітям намалювати за допомогою олівців, фломастерів або фарб свої веселі/сумні переживання, добрі/сердиті думки тощо. Відтак запропонуйте дітям прокоментувати малюнки, зробити певне узагальнення. Наприкінці підбийте підсумок та розкажіть дітям, що неважливих думок та переживань не існує.

Поясніть дітям, що усі наші думки та переживання впливають на наше зовнішнє життя, забарвлюють його у відповідні кольори та тони, формують наш внутрішній настрій. Ми можемо впливати на своє внутрішнє життя, покращувати свої думки й переживання, робити добрішими свої наміри. Якщо так робитиме кожний, світ стане добрішим.

Для того щоб формувати в дітей уміння керувати своїм настроєм, організуйте заняття «Покращуємо свій настрій». На початку заняття запитайте в дітей: «Який настрій переважає у кожного з вас зараз? Що ви відчуваєте, про що думаєте?». Відтак зверніть увагу дітей на іграшку у вигляді сови (або будь-яку іншу), та попросіть їх вгадати, який настрій у неї. Вислухавши відповіді дітей, запропонуйте їм від імені сови поміркувати, чи потрібно чекати, поки настрій змінитися, чи його можна змінити самостійно? Відтак підсумуйте результати обговорення.

Поясніть дітям, що не обо­в’я­зково чекати, поки настрій зміниться. Кожен сам може змінити свій настрій. Для цього слід звільнитися від недобрих, темних думок. Якщо погані думки приносять неприємності, то хороші — завжди допоможуть змінити ситуацію на краще! Вони — надійні помічники, які завжди поряд. Коли вас щось засмучує, подумайте про хороше — і настрій покращиться.

Різні форми роботи з дітьми доповнюйте читанням та обговоренням літературних текстів. Така діяльність сприятиме розширенню уявлень дошкільників про важливість для щасливого життя доброти, справедливості, поваги до інших, зокрема й слабших за себе.

Прочитайте дітям українську народну казку «Лев і комарі». Відтак запропонуйте дітям відповісти на запитання: «Чим вихвалявся Лев? Як він образив комарів? Як він показав свою зневагу до них? Як комарі довели свою силу? Чому комарі перемогли Лева? Якими словами можна передати повагу й зневагу до себе та інших?».

Моделювання ситуацій вибору

З огляду на те, що реальні життєві ситуації не завжди проявляють внутрішні приховані думки, переживання, наміри дитини, варто час від часу моделювати їх, ставити дітей перед необхідністю здійснювати вибір однієї з можливих альтернатив. Наприклад, змоделюйте з дітьми ситуацію «Кому дістанеться нове?». Розкладіть на столі іграшки за кількістю дітей у групі. Усі іграшки, окрім однієї, мають бути знайомі дітям. Відтак оберіть одну дитину та попросіть її роздати іншим дітям по одній іграшці. Поспостерігайте, як вчинить дитина із новою іграшкою:

• залишить на столі, сподіваючись, що вона належатиме їй;
• віддасть вихователю, щоб нею розпорядився він;
• віддасть найкращому другу, сподіваючись, що він з нею поділиться;
• віддасть новенькій дитині, щоб вона не сумувала за мамою;
• візьме собі тощо.

Упродовж року систематично створюйте подібні ситуації для того, щоб кожна дитина побувала у ролі чергового, який роздає на свій розсуд іграшки, знаряддя, матеріали, серед яких є нові, привабливі. Під час обговорення дій чергових, пояснюйте дітям поняття «явне» та «приховане», «чесний» та «хитрий» вчинок тощо.

Присвоєння знаку якості

Для того щоб формувати в дітей уміння оцінювати власну діяльність, запропонуйте їм виконати практичне завдання конструктивного характеру, наприклад скласти ціле з частин. По завершенню вправи запитайте кожну дитину: «Ти задоволена(-ний) результатом? Що тобі сподобалося, а що — ні? Чому? Чи вважаєш себе відповідальною людиною? Чому? Ти хочеш щось переробити, покращити?».

Після обговорення запропонуйте дитині присвоїти собі «знак якості» (виготовлений з картону або кольорової пластмаси) або відмовитися від нього. Дитина має аргументувати свій вибір. Під час обговорення зверніть увагу та занотуйте:

• наскільки впевнено/невпевнено дитина присвоює собі знак якості чи відмовляється від нього;
• чим дитина пояснює свій вибір;
• чи враховує дитина у своїй оцінці вкладені в роботу особисті зусилля;
• наскільки адекватна самооцінка дитини тощо.

Складання оповідань із власного досвіду

Ретроспективно повернутися до власних переживань, думок, особливостей поведінки дає змогу такий прийом роботи з дітьми, як складання оповідань із власного досвіду. Такі розповіді також дають змогу охарактеризувати ситуацію, зосередитися на ній, вербалізувати себе в ній. Важливо попросити дітей розповідати чесно. Водночас слід звернути їхню увагу на те, що помилитися може кожний. Важливо визнати свою помилку, виправити її, докладати зусиль, щоб не помилятися в майбутньому.

Орієнтовні теми для складання оповідань:

• Чим я пишаюся.
• Як я здолав свій страх.
• За що довелося вибачатися.
• Моя найбільша перемога.
• Чого я домігся хитрощами.
• Як я образився, але пробачив.
• Як я запобіг суперечці.

Наведені методи та форми підтримки та захисту особистісного здоров’я дітей старшого дошкільного віку не є вичерпними. Їх є чимало. До того ж більшість освітян-дошкільників самі спроможні створювати їх. Головне при цьому пам’ятати, що технології — не самоціль. Важливі не так вони самі по собі, як реальна готовність і здатність педагога оновлювати спосіб буття дітей, визнавати пріоритетом у освіті ціннісний вимір, реально опікуватися змістовими та динамічними характеристиками особистісного зростання вихованців.

Взяти до уваги наші міркування й пропозиції чи відмахнутися від них — право кожного. Зрештою, вибір — це відображення нашого особистісного виміру, особистісної цінності, особистісного здоров’я.

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/10005639