Особливості адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу

---

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги… Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація– це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1.Вік дитини

-Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

-Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2.Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей.

Вони:

-бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;

-голосно плачуть;

-кидаються на підлогу;

-дряпаються, кусаються, просяться на руки;

-біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

-Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.

-У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.

-Ці діти ледь стримують плач.

-Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.

-І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

-Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими.

-Протягом дня розповідають дорослому все, що знають.

-Із задоволенням демонструють свої вміння:

–  самостійно одягаються,
       –  самостійно роздягаються,
       –  їдять,
       –  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3.Досвід дитини

-Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

-Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв’язок із матір’ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   –  лазить, хоч і вміє ходити;
          –  замовкає, хоч уже почала говорити.

4.Індивідуальні особливості малюка:

– Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес –  вона адаптується легко, швидко.

– Якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці —шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

-Хворобливим, сором’язливим дітям   –  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам’ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

-Створіть в домі спокійну обстановку.

-З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка.

-Більше гуляйте з дитиною. Пропоную, зняти емоційне напруження активними рухами, цікавою діяльністю.

-Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни.

-У  період адаптації треба менше ходити в гості.

-Рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.

-Огорніть свою дитину любов’ю, бережіть її нервову систему.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

-Бажання йти до дитячого садка.

-Адекватний вияв емоцій, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

-Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

-Висока комунікабельність.

-Висока пізнавальна діяльність та активність.

-Активна ігрова діяльність.

-Малюнки у світлих тонах.

-Стабільність рухової активності – малюк  рухливий.

-Відсутність проблем зі сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

-Недотримання в сім’ї режиму дня.

-Застосування невірної методики «годування».

-Погіршення стану здоров’я дитини (патологічні відхилення та розлади).

-Недостатній рівень психічного розвитку.

-Патологія вагітності та пологів.

-Одноманітність життя та діяльності малюка.

-Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Коли спілкуєтесь з дитиною,

яка адаптується до садочка,  дотримуйтесь таких рекомендацій:

-Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі.

-Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.

-Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

-Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

-Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

-Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

-Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин.

-Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

-Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

-Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

-Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

-Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.

-Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Терпіння вам!